навчально-дослідні ділянки

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ НА НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ

  

  

            На допомогу учителям, учням,

            юннатам, організаторам

            навчально-дослідницької роботи

            на навчально-дослідних земельних

            ділянках загальноосвітніх шкіл та

            позашкільних навчальних закладів

     

м.Чернігів

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗМІСТ РОБОТИ НА НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ

Укл: Кидиба Р.Г. – Чернігів, 2007.- 48с.

Відповідальна за випуск: Трегубова Л.А.

Загальна редакція: Кидиба Р.Г.

Технічна редакція: Кондратьєва Л.А.

     Збірник містить методичні рекомендації по організації навчально-дослідницької роботи на навчально-дослідній земельній ділянці та примірну тематику дослідницької роботи з біології, екології, сільського господарства.

     Збірник рекомендований організаторам дослідницької роботи на навчально-дослідній земельній ділянці, вчителям,, керівникам профільних гуртків юннатів, учням, юннатам.

© Кидиба Р.Г., 2007

Рекомендована література

     1. Артеменко М.М., Латанська Л.М. Ходімте в сад. – К.: Молодь, 1983.-267с.

     2. Барабаш Ю.О., Гутыря С.Т. Восемсот практических советов огороднику, - К.: Урожай, 1988. -283с.

     3. Ващенко И.М., Ланге К.П. Практикум по основам сельского хозяйства. – М.: Просвещение, 1991.- 430с.

     4. Володарська А.Т., Скляревський О.М. Вітаміни на грядці. – К.: Урожай, 1989.

     5. Гречана Н.І., Бабін П.Г., Приходько Т.Й. Методичні рекомендації на допомогу завідуючим навчально-дослідними ділянками. – С., 1992. – 51с.

     6. Еколого-натуралістична творчість. Науково-методичний вісник №1. – К.: УДЕНЦ, 1999р. – 126с.

     7. Журавель С.В. Дослідницька робота в сільській школі. Посібник для вчителів. – К.: Рад.школа, 1984. – 120с.

    8. Манорик Л.П., Клименко С.А. Довідник юнната. – Хм.: Поділля, 1995. – 109с.

     9. Манорик Л.П., Устінова А.Ф. Організація та зміст роботи учнів та юних натуралістів на шкільній навчально-дослідній ділянці, - К.: Радянська школа, 1981.

     10. Матвієвський О.С. довідник по захисту садів від шкідників і хвороб. – К.Урожай, 1990. – 255с.

     11. Методичні засади реалізації пріоритетних напрямів експериментально-дослідницької діяльності (з досвіду роботи еколого-натуралістичних центрів України): Виробничо-практичне видання. За ред. В.В.Вербицького, д-ра пед.наук. – Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005. – 468с.

      12. Організація дослідної роботи: Методичні рекомендації та програми гуртків еколого-натуралістичного профілю в школах і позашкільних закладах /За заг. редакцією В.В.Вербицького. – К.:ІЗМН, 1996р. – 112с.

     13. Організація і зміст еколого-натуралістичної та дослідницької роботи з учнями і юннатами на шкільних навчально-дослідних земельних ділянках. Навчально-методичний посібник. /Автор і упорядник – О.В.Зотова, завідуюча сільськогосподарським відділом Хмельницького обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді/. – Хмельницький, Поділля, 2000. -227с.

Вступ

     Навчально-дослідна земельна ділянка закладу освіти є базою для проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, для формування умінь і навичок, організації позакласної юннатівської і дослідницької, еколого-природоохоронної діяльності, продуктивної праці школярів. Вони вчаться самостійно проводити нескладні дослідження, творчо розв’язувати посильні для них завдання народногосподарського значення, пропагують нові досягнення науки і передової практики.

     Сьогоднішнє економічне становище в Україні змушує нас дещо по іншому подивитись на навчально-виховний процес у школі в цілому і на дослідницьку роботу з біології та сільськогосподарського виробництва на навчально-дослідній земельній ділянці зокрема. У майбутньому наші вихованці – це суб’єкти ринкових відносин. А тому їхня праця мусить відзначатися своєю актуальністю, науковістю, перспективністю і в кінцевому підсумку давати прибуток, викликаючи тим самим інтерес не тільки в них, а й у вчителів, керівників гуртків і широкого загалу. Діяльність юннатів на даному етапі  спрямована на засвоєння основ сільськогосподарського виробництва, поглиблення знань з ботаніки, селекції і генетики, раціонального природокористування, що в подальшому багатьом допоможе обрати професію. Результати досліджень досить часто використовуються сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами.

Положення

про навчально-дослідну земельну ділянку

загальноосвітніх шкіл та позашкільних

навчально-виховних закладів

(Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки

України №14, 1996р.)

Зареєстровано                                              Затверджено

Мінюсті України                                          наказом Міносвіти України

29.05.96р. №256/1281                                  01.11.95р. №307

1.Основні положення

     1. Навчально-дослідна земельна ділянка  закладу освіти є базою проведення  навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь і навичок, організації позакласної юннатівської, дослідницької, природоохоронної роботи, продуктивної праці учнів.

     2. Навчально-дослідна земельна ділянка  може існувати при всіх типах середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів і позашкільних навчально-виховних закладів різних типів відповідно до Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  19.08.93р. №660 та Положенням про позашкільний навчально-виховний  заклад, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 26.01.94р. №45.

     3. Навчально-дослідна земельна ділянка надається у порядку, встановленому Земельним кодексом України. На вказані земельні ділянки поширюються  пільги щодо плати за землю, визначені для закладів освіти згідно з Законом України “Про плату за землю”.

ІІ. Вимоги до функціонування навчально-дослідної земельної ділянки

     4. Розміри навчально-дослідної земельної ділянки встановлюються залежно від кількості учнів, які навчаються в освітньому закладі, і місцевих умов (додаток №1).

     Під навчально-дослідну земельну ділянку рекомендуються такі площі:

-         для початкових шкіл – не менше 5 тис. кв.м;

-         для основної і старшої – не менше 10 тис. кв.м;

-         для обласних станцій юних натуралістів (еколого-натуралістичних центрів) – не менше 20 тис. кв.м;

-         для районних станцій юних натуралістів (еколого-натуралістичних центрів) – не менше 10 тис. кв.м;

-         для міських станцій юних натуралістів  (еколого-натуралістичних центрів) – не менше 5 тис. кв.м.

     5. Установам і закладам освіти може бути надана  додаткова площа, яка зайнята багаторічними насадженнями (сад, дендрарій, парк або площа для ведення сільськогосподарських робіт).

     6. Навчально-дослідна земельна ділянка може включати: відкритий і закритий ґрунт, ферму, підсобне приміщення тощо.

невисоким парканом. Якщо школа не має можливості виділити зазначену вище площу, то можна обмежитись розміром 15х20м. На метеорологічному майданчику повинні бути:

     1) Дві метеорологічні дерев’яні будки: ширина їх 46см, глибина 29см. Стіни і дверці будки роблять з прямокутних рам з подвійними рядами тоненьких дощечок завдовжки 46 і 29 см, завширшки 3,5см, завтовшки 0,6см. Вони нахилені одна до одної  під кутом 45º. Всередині будки встановлюють штатив для термометра і гігрометра. Будки встановлюють на чотирьох стовпах дверцями на північ і фарбують білою фарбою. До будки треба мати приставну драбину. В одній з будок вміщують психрометр, максимальний та мінімальний термометри, гігрометр волосяний, в другій  - самописні гігрограф і термограф.

     2) Снігомірні рейки.

     3) Ґрунтові термометри Савіна або ґрунтові термометри витяжні.

     4) Щоглу 8-10м заввишки з прикріпленим зверху флюгером.

     5) Опадомір. Ставлять його на дерев’яному стовпі так, щоб верхній край захисту був на 2м від поверхні землі.

     6) Вкопані в землю столик і лавку для запису спостережень.

     Метеорологічні спостереження полягають у визначенні  температури повітря і ґрунту, вологості, тиску атмосфери, напряму та сили вітру, кількості атмосферних опадів, товщини снігового покриву, в спостереженнях над формою і рухом хмар та іншими атмосферними явищами (град, іній, ожеледь, гроза тощо).

     Метеорологічні спостереження ведуть по черзі учні-юннати школи. Всі дані записують у спеціальному журналі і використовують під час фенологічних спостережень та дослідної роботи на шкільній ділянці.

     У виробничому відділку повинні застосовуватись  високоефективні  нові або випробувані часом  агротехнічні заходи, які б відрізнялися від традиційних, а також використовувати високопродуктивні  нові сорти та породи, на яких було б видно їх переваги.

     Дати конкретну пораду які культури, сорти чи породи вирощувати   у відділку немає сенсу. Все залежить від місцевих умов конкретної школи чи позашкільного закладу. 

Зоолого-тваринницький відділок

     Тваринництво – одна  з основних галузей сільського господарства. Вона задовольняє людство продуктами харчування, забезпечує різні галузі промисловості необхідною сировиною. Здійснення цих завдань не може бути успішним без належної підготовки спеціалістів. Тому великого значення набуває залучення учнів до практичної участі у сільськогосподарському виробництві, зокрема тваринництві.

     Складовою частиною трудової підготовки і професійної орієнтації учнів є гуртки тваринницького профілю. Такі гуртки дають можливість учням глибше оволодіти основами біологічних наук, робота в них розвиває інтерес, ознайомлює з різними галузями сільськогосподарського виробництва, різноманітними професіями.

     В процесі позашкільної (позакласної) роботи з тваринництва основними напрямками діяльності учнів є вирощування тварин, спостереження за їх ростом і розвитком, проведення дослідів. Навчально-дослідна ділянка є тим робочим місцем, де в процесі дослідницької роботи у дітей виховується спостережливість, уміння самостійно проводити нескладні дослідження. Вона є базою проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь і навичок дослідницької, природоохоронної та продуктивної праці учнів.

     Відповідно до Положення про НДЗД у зоолого-тваринницькому відділку залежно від місцевих умов, етнічних особливостей певних регіонів України, повинні бути крільчатник, пташник, пасіка. До складу відділку входить також куточок живої природи.

Шкільний  метеорологічний майданчик

     Метеорологічний майданчик треба влаштовувати на рівній місцевості розміром 20х20м на освітленій сонцем і відкритій для вітрів частині шкільної дослідної ділянки. Майданчик відгороджують

     7. На навчально-дослідній земельній ділянці розміщуються відділки: польових, овочевих, плодово-ягідних культур, квітково-декоративний колекційний, селекційно-генетичний, зоолого-тваринницький, а також відділки: виробничий, дендрологічний.

     Площа кожного відділку визначається завідуючим  земельною ділянкою (вчитель біології або трудового навчання) з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, і погоджується з керівником навчально-виховного закладу.

     8. Для початкових класів в основній та старших школах  виділяються окремі земельні ділянки в овочевому, плодово-ягідному, квітково-декоративному відділках.

     9. Навчально-дослідна земельна ділянка міських шкіл може мати: колекційний, квітково-декоративний, селекційно-генетичний дендрологічний відділки  та інші.

     10 У відділках польових  та овочевих культур в системі сівозмін вирощуються основні сільськогосподарські культури даної зони.

     11. Сівозміни запроваджуються згідно з рекомендаціями господарств, науково-дослідних установ, з урахуванням навчальних програм з природознавства, біології, трудового навчання.

     12. У відділку плодово-ягідних культур  (сад, ягідник або виноградник, плодово-ягідний розсадник) вирощуються кращі  районовані і місцеві сорти плодових і ягідних культур, а також нові для даної місцевості плодово-ягідні культури, проводиться дослідницька робота з ними.

     13. Квітково-декоративний відділок складається  з колекційної ділянки  одно, дво- та багаторічних квіткових рослин, квітників (клумби, рабатки, розарії,  міксбордери та ін.) та декоративних насаджень.

     14. У селекційно-генетичному відділку проводяться досліди, які використовуються при вивченні відповідних тем курсу загальної біології.

     Селекційно-генетичний відділок повинен бути просторово ізольованим і складатися з селекційної та генетичної ділянок.  

     Для основної школи може вводитись лише селекційна  земельна ділянка.

     15. На колекційній земельній ділянці вирощуються типові представники основних сільськогосподарських і систематичних груп рослин:

-         технічні (прядильні, олійні, ефірноолійні);

-         лікарські;

-         овочеві (коренеплоди, бульбоплоди, цибулинні, бобові);

-         кормові (злакові і бобові трави, кормові коренеплоди);

-         декоративні (однорічні, дворічні, багаторічні);

-         корисні дикоростучі.

     16. У зоолого-тваринницькому відділку залежно  від місцевих умов, етнічних особливостей певних регіонів України можуть бути крільчатник, пташник, пасіка тощо. До складу відділку входить також куточок живої природи. У зоолого-тваринницькому відділку утримується така кількість тварин, яка б забезпечувала  проведення навчальної і дослідної роботи.

     Догляд за тваринами та їх годівлю відповідно до встановленого режиму здійснюють за графіком учні 2-10 класів.

     Кормова база для тварин забезпечується продукцією сільськогосподарських культур, що вирощуються в польовому та овочевому відділках.

     17. Закритий ґрунт (теплиця, парники, розсадники) створюється для проведення занять, дослідницької роботи, вирощування овочевих і квітково-декоративних рослин, розсади, розмноження плодово-ягідних і декоративних рослин.

     18. У виробничому відділку вирощування сільськогосподарських культур, тварин проводиться з урахуванням прогресивних технологій, рекомендацій наукових закладів. Вирощена продукція може бути використана для потреб школи, позашкільного закладу або реалізована. Кошти від реалізації продукції перераховуються на спецрахунок закладу освіти для поповнення матеріальної бази та оплату праці школярів.

     19. У дендрологічному відділку створюється колекція дерев’янистих і кущових рослин, висаджених за систематичним географічним або господарським принципом. Можна враховувати їх декоративність, створювати художньо-декоративні композиції, садово-паркові архітектури, використовуючи площі зелених насаджень. При відділку може бути закладена шкілка саджанців, що вирощуються з насіння історичних та знаменитих дерев.

     20. У підсобному приміщенні зберігаються  сільськогосподарський інвентар і механізми, аптечка першої допомоги. Добрива зберігаються відповідно до вимог виробничої санітарії у спеціальній тарі з чіткими написами назв.

   

• вивчення насіннєвої продуктивності рослин в умовах інтродукції;
• залежність схожості насіння квітково-декоративних рослин від строків посіву;
• вплив температурного фактору на швидкість проростання насіння квітково-декоративних рослин;
• зміна схожості насіння квітково-декоративних рослин   при зберіганні в умовах лабораторії та способи її підвищення;
• вивчення дикорослих видів квітково-декоративних рослин флори України з метою введення їх в культуру;
• сортовивчення гладіолусу гібридного;
• вплив поливу тюльпанів після цвітіння на збільшення об’єму цибулин;
• вплив температури на швидкість проростання  та схожість насіння в лабораторних умовах;
• підтримуюча селекція сортів однорічних квітково-декоративних  рослин насіннєвого розмноження.

Виробничий відділок

     Виходячи з самої назви, основне завдання відділку – вирощування продукції для забезпечення потреб установи. Він повинен бути органічно пов’язаний  з іншими розділами у структурі навчально-дослідної земельної ділянки, точніше бути одним або кількома з відділків в залежності від соціального запиту та місцевих     можливостей – чи це сівозміна, чи плодово-ягідна та дендрологічна шкілки, плодовий сад, пасіка, ферма тощо. По своїй суті виробничий відділок слугує для: забезпечення потреб шкільної їдальні, учбової ферми, поповнення бюджету, спецкошту закладу і т.д.

     Направленість діяльності (структура, площа) та зміст роботи у виробничому відділку  того чи іншого закладу  визначаються нормативними документами, затвердженими педрадою.

     Кошти, виручені від реалізації продукції, вирощеної у цьому відділку, повинні направлятися для поповнення матеріальної бази школи чи позашкільного закладу, оплату праці педагогів, техперсоналу, школярів тощо.

     Робота школярів у відділку проводиться  під час уроків з трудового навчання, гурткової роботи, в позаурочний час.

     2. Польовий журнал.

     У польовому журналі фіксується місце і час посадки рослин, дата посіву насіння, дати пересадок, викопки рослин.

     Записуються дати піджвилення рослин. При цьому слід вказати якими добривами  користуватися в кожному випадку.

     В разі обробки рослин ядохімікатами, обов’язково слід вказати які препарати і в якій концентрації застосовувалися.

     Фіксуються також дати масового збору насіння (по культурах).

     3. Схема колекційної ділянки.

Складається щорічно.  На схемі фіксується місцезнаходження кожного виду рослин. При цьому вказується назва рослини та її порядковий номер в колекції.

     4. Картотека.

     Ведеться систематична картотека рослин  колекції. На картці фіксується порядковий номер виду чи сорту за журналом надходжень, назва рослин, дата надходження та місце, звідки одержано матеріал, кількість наявних екземплярів. При необхідності складається короткий опис рослини та вміщуються дані спостережень.

    Якщо рослина випадає з колекції, на картці робиться відмітка і вона переноситься в окремий розділ картотеки.

     5. Етикетаж.

     Кожен вид рослин в колекції має польову  етикетку. На ній позначається порядковий номер даного виду в колекції та назва рослини. Найкраще виготовити такі етикетки з світлої пластмаси. Написи на неї наносяться олівцем. Довгорічні етикетки можна виготовити з тонкої жерсті. Текст на них вибивається.

     Як тимчасові можна використати етикетки з клейонки з нанесеним кульковою ручкою текстом.

     При зборі насіння на пакеті вказується порядковий номер виду чи сорту, назва рослини, дата збору насіння.

Примірна тематика дослідницької роботи

на колекційній ділянці квітково-декоративних рослин

• вивчення регенеративної здатності жоржини гібридної;
• зміна схожості насіння в залежності від строків зберігання;
• вивчення залежності якості насіння від розміщення квітів на материнській рослині;
• вплив погодних умов на насіннєву продуктивність  однорічних квітково-декоративних рослин;

     Біля підсобного приміщення встановлюється  протипожежний інвентар.   

     21. Посадковий і посівний матеріал, вирощена продукція зберігаються на території земельної ділянки школи у спеціальному сховищі.

    22. Навчально-дослідна земельна ділянка забезпечується  сільськогосподарським інвентарем відповідно до місцевих умов та вимог агротехнічного обробітку ґрунту.

     Навколо земельної ділянки створюється живопліт  з витких рослин або штучна огорожа. Земельна ділянка забезпечується водою для поливу рослин.

     23. В районах, що зазнали наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС, роботи на навчально-дослідній земельній ділянці зводяться до навчально-дослідної діяльності у закритому ґрунті за умови завезення ґрунту з екологічно чистих зон.

ІІІ. Зміст і організація роботи учнів

на навчально-дослідній земельній ділянці

     24. Основними напрямами діяльності учнів на земельній ділянці є: вирощування  рослин і тварин, спостереження за їх ростом і розвитком, проведення сільськогосподарських дослідів згідно з програмами трудового навчання, природознавства, біології, гурткових занять.

     25. Дослідно-практичні роботи на земельній ділянці проводяться  на основі знань, яких набувають учні в процесі вивчення основ наук з широким використанням досягнень сучасної науки і досвіду вирощування якісної сільськогосподарської продукції.

     26. Для роботи на земельній ділянці з учнів кожного класу формуються ланки.

     27. Робота учнів на земельній ділянці організовується відповідно плану, який є складовою частиною  загального  навчально-виховного плану школи.

     До плану роботи на навчально-дослідній земельній ділянці  доцільно включити такі розділи:

-         планування території навчально-дослідної земельної ділянки (розміщення відділків, полів сівозміни, розподіл території ділянки між класами, ланками, гуртками, групами продовженого дня); для ефективної роботи на навчально-дослідній земельній ділянці учні (юннати) організовуються в гуртки, клуби, ланки та інші форми учнівських об’єднань.

-         зміст і організація роботи (перелік рослин, що вирощуються на земельній ділянці, тварин, тематика спостережень та дослідів між класами, ланками, гуртками; список навчально-наочних посібників, що будуть виготовлятися; календарні строки і порядок виконання учнями робіт, розклад навчальних, гурткових занять, графік роботи учнів у процесі суспільно-корисної праці, у тому числі в період літніх канікул;

-         керівництво роботою учнів на земельній ділянці (закріплення вчителів, класних керівників, вихователів груп подовженого дня за відділками ділянки, графік їх роботи у період літніх канікул);

-           матеріальне забезпечення роботи на земельній ділянці (визначення потреб в інвентарі, обладнанні, добривах, посівному і посадковому матеріалах, кормах для тварин та ін.)

     28. Навчально-виховна дослідницька робота у теплиці здійснюється за окремим планом, який є складовою частиною загального плану роботи на навчально-дослідній земельній ділянці.

     29. Кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково  фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються (ст.61 Закону України „Про плату за землю”).

     30. Щорічно, на початку навчального року, підбиваються підсумки  роботи на земельній ділянці, організовується виставка, проводиться “Свято врожаю” тощо.

     31. Заступник директора по господарській частині  вживає заходів по своєчасному забезпеченню навчально-дослідної  земельної ділянки інвентарем, посівним і посадковим матеріалом, кормами для тварин, водою для поливу рослин; організовує забезпечення і реалізацію продукції, одержаної на навчально-дослідній земельній ділянці, організовує охорону земельних ділянок.

     32. Завідуючий навчально-дослідною земельною ділянкою  за його бажанням може бути звільнений від обов’язків класного керівника.

     33. За завідування навчально-дослідною земельною ділянкою надається додаткова оплата відповідно до інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти “Додаткова оплата”, затвердженої наказом Міністерства освіти від 15.04.93р. №102 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.05.93р. №56.

     34. Завідуючий навчально-дослідною земельною ділянкою:

         Виділяються такі основні розділи колекційної ділянки:

     І. Однорічні квітково-декоративні рослини.

     ІІ. Дворічники.

     ІІІ. Багаторічники.

     Крім того, при наявності значної колекції можуть бути виділені також розділи “Декоративні злаки”, “Рокарій”, “Альпінарій”, “Рослини закритого ґрунту у зовнішньому озелененні”, “Красивоквітучі рослини місцевої флори” тощо.

     Площа колекційної ділянки має бути достатньою  для розміщення всіх її основних розділів та організації  огляду насаджень.

      Кількість видів рослин не обмежується, а кількість екземплярів кожного виду (сорту) має бути достатньою для їх репродукції. В разі необхідності проведення досліджень з великою кількістю рослин одного виду чи сорту, краще організувати їх на окремій ділянці.

     Найбільш зручною для організації огляду та догляду за рослинами є ділянка прямокутної форми, розбита на повздовжні смуги з доріжками шириною 30-60см між ними. Рослини висівають (висаджують) поперечними рядами, відстань між якими зумовлюється біологічними особливостями кожного виду.

Документація та етикетаж

колекційної ділянки квітково-декоративних рослин

     Документація включає в себе:

     1. Журнал надходження рослин.

     Записується назва рослини, дата надходження, звідки одержана рослина, матеріал (розсада, цибулини, живці, насіння тощо), кількість посадкових одиниць. Кожному виду (сорту) надається порядковий номер в колекції. Якщо  з часом рослина  випадає з колекції, про це робиться відмітка в останній графі журналу.

     Якщо в колекції є велика кількість різних сортів одновидових рослин (жоржин, айстри однорічної, троянд, хризантем, канн тощо), то облік нових надходжень краще вести окремо по культурах.

     Найкраще садити виноград на південних  і південно-західних схилах або на рівних місцях, а також з південного і південно-західного боків будинків під стінами.

     За рік до посадки (з осені або з літа) на місці майбутнього винограднику роблять перевал. У міжряддях лишають відстань у 2м, а рядках – 1,5м. Якщо схили круті, то ряди треба розміщувати впоперек схилу, на рівних місцях або незначних схилах –  у напрямку з півночі на південь.

Примірна тематика дослідницької роботи для юних виноградарів

• прискорене розмноження винограду у теплиці;
• розмноження винограду в однобруньковий спосіб;
• вплив стимуляторів росту на розмір грон та врожайність виноградного куща;
• вивчення способів розмноження винограду: живцювання, зелене живцювання, щеплення, повторне щеплення, відводки;
• вплив обрізування виноградного куща на плодоношення і врожайність;
• сортовивчення винограду, виявлення кращих сортів для даної місцевості;
• вплив кільчування та вкорінення виноградних живців;
• вивчення біологічних засобів боротьби із шкідниками та хворобами винограду;
• вивчення способів внесення органічних добрив під виноград та їх вплив на ріст, розвиток та врожайність куща;
• вивчення вмісту цукру у ягодах залежно від умов проростання, живлення, обрізки;
• проведення міжвидової гібридизації;
• фенологічні спостереження на селекційній ділянці винограду.

Організація колекційної ділянки

квітково-декоративних рослин

     Колекційна ділянка квітково-декоративних рослин – невід’ємна складова частина навчально-дослідної ділянки. На базі колекції проходять теоретичні та практичні заняття, передбачені програмою загальноосвітньої школи, організовується позакласна юннатівська робота.

     а) відповідає за стан навчально-дослідної земельної ділянки, організацію роботи учнів на ній;

     б) організовує змагання між класами, ланками, окремими учнями і юннатами на краще проведення дослідницької роботи  і одержання високого врожаю сільськогосподарських культур, щороку восени після збирання врожаю, підводить підсумки роботи учнів на навчально-дослідній земельній ділянці, проводить “Свято врожаю” та інші форми масових натуралістичних заходів, організовує виставку, на якій демонструються результати роботи всіх учнів і гуртків юних натуралістів, частина матеріалів оформлюється як наочні посібники (натуральні експонати, гербарії, щоденники спостережень);

     в) координує роботу вчителів початкових класів, хімії, географії та трудового навчання на навчально-дослідній земельній ділянці, консультує вчителів, керівників гуртків юних натуралістів та класоводів при складанні ними планів роботи в процесі проведення дослідів і спостережень на навчально-дослідній ділянці, складанні інструктивних карток та ін.;

     г) складає на початку навчального року річний план роботи та господарсько-фінансовий кошторис ділянки на підставі загального плану школи;

     д) інструктує вчителів, працівників позашкільних закладів, лаборантів, яких залучає під час літніх канікул до керівництва працею учнів на земельній ділянці, знайомить їх з планом роботи, методикою і технікою проведення робіт;

     е) відповідає за створення на навчально-дослідній земельній ділянці умов, що відповідають правилам техніки безпеки і санітарно-гігієнічним вимогам;

     є) разом з класним керівником, керівником гуртка контролює виконання кожним класом та гуртком плану робіт на земельній ділянці й забезпечує ведення обліку дослідницької роботи;

     ж) надсилає кращі експонати на районні, обласні та всеукраїнські виставки;

     з) допомагає вчителям у виготовленні наочних посібників та роздаткового матеріалу;

     и) подає пропозиції директорові закладу, педагогічній раді щодо використання коштів, які отримуються в результаті реалізації продукції, вирощеної на навчально-дослідній земельній ділянці, одержаного врожаю з ділянки, про відзначення кращих класів, ланок, гуртків, окремих учнів;

     л) складає річний звіт про навчальну і дослідницьку роботу  на ділянці та подає його на розгляд педагогічної ради.

     35. Вчителі, які залучаються до керівництва заняттями, працею учнів на навчально-дослідній земельній ділянці, навчають їх  агротехнічних прийомів роботи, забезпечують дотримання школярами правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічного режиму, а також здійснюють нагляд за станом і безпечною експлуатацією обладнання, інвентарю.

     36. В процесі роботи на земельній ділянці забезпечується раціональний режим праці і відпочинку учнів.

     37. У разі відсутності шкільної земельної ділянки робота учнів переноситься на земельні ділянки станції юних натуралістів, у господарства, парки, ботанічні сади тощо.

ІV. Охорона праці учнів

     38. Згідно з правилами охорони праці в сільському господарстві, затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і продовольства від 27.10.95р. №291, та Правилами внутрішнього розпорядку, що діють у загальноосвітніх школах та позашкільних навчально-виховних закладах, з дітьми, зайнятими дослідницькою роботою та виробничою діяльністю на навчально-дослідній ділянці, проводяться відповідні заняття, які обов’язково  організовує спеціаліст (вчитель біології або інший, відповідальний за навчально-дослідні земельні ділянки).

     39. На кожній ділянці повинна бути розроблена та затверджена директором освітнього закладу інструкція з техніки безпеки (окремо з усіх видів робіт, що проводяться).

     Діти допускаються до роботи після проведення з ними інструктажу та перевірки знань з охорони праці. Учні працюють лише в денний час та не допускаються до роботи з отрутохімікатами.

     Вчителі, спеціалісти сільського господарства, які залучені до  керівництва роботою  на навчально-дослідній ділянці, здійснюють контроль за дотриманням трудового законодавства, правил, норм, інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки.

·        вплив оптимальних строків та способів щеплення сливи та аличі;

·        вивчення продуктивності нових вегетативних підщеп для черешні;

·        визначення оптимальних строків кронування щеп у розсаднику;

·        вивчення способів щеплення аґрусу на підщепу йошти та смородини золотистої;

·        відпрацювання технології живцювання самшиту;

·        вирощування сіянців шипшини – підщеп для троянд;

·        вирощування в культуру штамбових троянд;

·        вивчення оптимальних умов зимового щеплення плодових культур.

       Ягідник

     Неодмінною частиною шкільної навчально-дослідної земельної ділянки є ягідник з набором кращих сортів суниці, малини, чорної смородини, порічок, аґрусу, а також малопоширених культур – йошти, актинідії, лимоннику, китайського хеномелісу або айви, китайської жимолості їстівної, кизилу та ін.

Виноградник

     Виноградарство в Україні має широкі перспективи  розвитку і школи можуть видіграти велику роль у поширенні цієї цінної культури. В районах нефілоксерної зони виноградарства України дозволяється садити виноград кореневласними саджанцями, вирощеними в шкілках шляхом окорінення чубуків з лози культурних сортів винограду, в районах філоксерної зони – лише саджанцями, одержаними внаслідок щепелння на спеціальних філоксерійних підщепних лозах.

     В інтересах народного господарства треба суворо дотримуватись карантинних правил і завозити матеріал лише з дозволу карантинної інспекції. Найкраще організувати вирощування садивного матеріалу  у себе при школі з місцевих і рекомендованих стандартних сортів.

     Закладаючи  виноградну шкілку кореневласних або прищеплених саджанців, слід зробити перевал, тобто глибоке перекопування ґрунту на 50-60см з перевертанням пласта, при якому верхній , більш родючий шар ґрунту лягає на низ, а нижній, менш родючий, викидається на поверхню ґрунту. Чубуки в шкілці садять на відстані  80см рядок від рядка, а в рядках – 10см чубук від чубука. Під виноградники придатні всі ґрунти, крім засолених та заболочених.

на яких добре ростуть дерева – суглинкові, сірі лісові та підзолені суглинки придатні під розсадник. 

     Ділянка для плодово-декоративної шкілки повинна бути рівною з родючим, легкого механічного складу ґрунтом. Непридатні  для шкілки ґрунти з близькими  підгрунтовими водами і площі, заражені личинками хруща, дротяників, вовчків.

     Для створення структури ґрунту, поліпшення його родючості, збереження умов, при яких не розповсюджувалися б шкідники в шкілці запроваджують сівозміну. Для цього ділянку, відведену під шкілку, ділять на чотири поля прямокутної форми, розміром 100-150м² залежно від площі шкілки: перше   поле – чорний пар; друге – сіянці; третє – просапні культури; четверте – однорічні трави.

     У плодовому розсаднику доцільно запровадити 8-пільну сівозміну:    1 – ярі з підсівом трав; 2 – трави першого року; 3 – трави другого року користування:    4 – чорний пар; 5 – підщепи; 6 – однорічки: 7 – дворічки; 8 – кукурудза на зерно.

     Розмір поля в розсаднику від 100-150м² залежно від площі, відведеної під розсадник, прямокутної або квадратної форми, залишаючи між ними доріжки шириною 1м.

     Щоб правильно розробити площу плодорозсадника, потрібно виготовити його план на папері і потім перенести в натуру.

Тематика

дослідницької роботи в плодово-ягідній шкілці

·        вплив строків живцювання на укорінення смородини;

·        зелене живцювання смородини;

·        розмноження аґрусу відводками;

·        прискорене розмноження суниці вусами;

·        вплив способів укорінення  на продуктивність маточників вегетативних підщеп;

·        залежність способів посіву на схожість та продуктивність шкілки кісточкових плодових культур;

·        вивчення сіянців абрикосу – як підщепи для кісточкових плодових культур;

·        вивчення сіянців повстистої вишні – як підщепи для кісточкових і плодових культур;

·        вплив висоти щеплення на продуктивність щеп плодових культур;

Додаток  №1

до Положення про  навчально-дослідну земельну ділянку

     Орієнтовний розподіл площ шкільної навчально-дослідної земельної ділянки всіх ґрунтово-кліматичних зон України, за винятком гірських районів та Чорноморського узбережжя Криму й районів, що зазнали наслідків аварії Чорнобильської АЕС, орієнтовно рекомендується таким:

     а) у початковій школі

№ з/п	Назва об’єктів ділянки	Площа в квадратних метрах
1.	Овочева сівозміна	1000
2.	Ягідник або виноградник	450
3.	Квітники	300
4.	Плодові і декоративні насадження	3000
5.	Парники	50
6.	Крільчатник	200

                                                                              5000 кв.м

     б) в основній і старшій школі

№ з/п	Назва об’єктів ділянки	в основній школі, площа в кв.м.	у старшій школі, площа в кв.м.
1. Ботаніко-рослинницький відділ
1.	Польова сівозміна	2500	3000
2.	Овочева сівозміна	3000	4000
3.	Плодовий сад	6000	8000
4.	Плодово-декоративна шкілка розсадник	600	1000
5.	Ягідник або виноградник	400	700
6.	Колекційна ділянка і ділянка систематики	400	700
7.	Селекційно-генетична ділянка	300	700
8.	Квітники, жива огорожа, декоративні насадження	900	1000
9.	Закритий ґрунт	400	400
ІІ. Зоолого-тваринницький відділ
10.	Крільчатник, пасіка, відділ дикої фауни	500	500

                                                            15000 кв.м              20000 кв.м

     Примітка:

     а) в районах зрошуваного землеробства розміри пришкільних навчально-дослідних земельних ділянок відводяться в половинному розмірі;

     б) орієнтовний розподіл площі шкільної земельної ділянки для шкіл гірських районів та Чорноморського узбережжя Криму встановлюють управління освіти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,  Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій разом з обласними відділами освіти і обласними управліннями сільського господарства.

        в) для шкіл, які розташовані в містах і робітничих селищах:

№ з/п	Назва об’єктів ділянки		Площа в квадратних метрах
І. Ботаніко-рослинницький відділ
1.	Польова сівозміна	800
2.	Овочева сівозміна	1200
3.	Плодові і декоративні насадження	3600
4.	Плодово-декоративна шкілка і розсадник	1000
5.	Ягідник або виноградник	400
6.	Колекційна ділянка і ділянка систематики	700
7.	Селекційно-генетична ділянка	600
8.	Квітники, жива огорожа, декоративні насадження	1100
9.	Закритий ґрунт	400
ІІ. Зоолого-тваринницький відділ
10.	Крільчатник, пасіка, відділ дикої фауни	200

                                                                                      10000 кв.м.

     Примітка:

    

·        застосування різних способів прискорення плодоношення у садівництві;

·        вивчення продуктивності різних сортів плодових культур в залежності від сортопідщепної комбінації;

·        вивчення господарських ознак нових сіянців гібридів щеплених у крони плодових дерев;

·        вплив різних типів підживлення на продуктивність плодового саду.

Плодово-ягідний розсадник

     Плодово-ягідний розсадник є однією з важливих частин відділку плодово-ягідних культур навчально-дослідної земельної ділянки загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів. Закладка розсадника – посильна справа в кожній загальноосвітній школі.

     Відповідно до “Положення про навчально-дослідну земельну ділянку” плодово-декоративний розсадник займає 1000м².

     Шкільний  плодово-декоративний розсадник повинен мати такі основні відділи: 1) відділ вирощування підщеп з насіння (шкілка сіянців); 2) відділ вирощування щеплених плодових саджанців (розсадник); 3) маточно-репродуктивний відділ ягідних культур; 4) ділянки розмноження живцями ягідних та плодових дерев і кущів; 5) маточний репродуктивний відділ вегетативних підщеп; 6) відділ сіянців декоративних і лісових порід; 7) відділ саджанців декоративних дерев і кущів.

     Підщепи вирощують у шкілці протягом одного року і потім пересаджують у плодорозсадник.

     Ділянки у другому відділі бувають зайняті підщепами і саджанцями 3 роки.

     У третьому відділі плодового розсадника висаджують маточники ягідних культур – смородини, аґрусу, малини, суниці та інших для розмноження.

     Ділянки для розмноження рослин живцями є місцем розмноження ягідних культур, декоративних дерев і кущів, сюди ж висаджують саджанці на дорощування.

     Під розсадник вибирають рівну площу, захищену від вітрів. Підґрунтові  води повинні  бути не ближче 1,5м від поверхні.      Ґрунти,

     Відділ масового та індивідуального добору. Проводять масовий добір , виділяють з гібридного матеріалу особини, які мають бажані ознаки, що передбачені темою досліду. Проте такий добір не приводить до виділення генетично-однорідного матеріалу, тому, що в популяціях перехреснозапильних рослин завжди є велика кількість гетерозиготних особин. Проводячи індивідуальний добір учні мають можливість виділяти окремі особини з бажаними ознаками. В цьому відділі селекційно-генетичної ділянки учні проводять роботу по індивідуальному добору серед гібридів другого та послідуючих поколінь.

     Ділення селекційно-генетичної ділянки на відділи в деякій мірі умовне і залежить від кількості культур в досліді. Площа кожного відділу залежить від об’єму матеріалу і тому щорічно може бути різною. При роботі з перехреснозапильними рослинами відділ розмноження гібридних форм розташовують, враховуючи просторову ізоляцію, яка потрібна для кожної культури.

Плодово-ягідний відділок

     Робота з садівництва має велике навчально-виховне  і практичне значення. Культурний сад, ягідник, виноградник, шкілка та розсадник є навчальними лабораторіями і чудовою прикрасою школи. При належній постановці роботи з садівництва школа відіграватиме велику роль у поширенні кращих сортів плодово-ягідних рослин у своєму районі. У роботу з садівництва повинні включатися всі класи і всі учні. Роботу найкраще починати з ягідних рослин і далі переходити до створення  плодової і декоративної шкілки, розсадника і плодового колекційного саду з кращих районованих та місцевих сортів.

Тематика дослідницької роботи з садівництва

·        сортовипробування нових перспективних сортів плодових культур для даної місцевості;

·        підбір запилювачів для різних сортів плодових культур та виявлення впливу комбінацій взаємозапилення на продуктивність;

·        вивчення оптимальних строків захисту плодового саду від шкідників і хвороб;

·        вплив омолоджуючої обрізки на продуктивність плодових культур;

·        вивчення способів формування крони плодових дерев;

     а) розміри дослідницьких ділянок від 10кв.м до 100кв.м. В колекційному відділі ділянки  можуть бути розміром від 2 до 5кв.м;

     б) розміри доріжок між полями 1м, між ділянками 30см,    центральна – 2м.

 Планування земельної площі та

навчально-дослідницької роботи на ділянці

     Важливою сходинкою підготовки школярів до сільськогосподарської праці, розвитку інтересів, умінь та навичок є навчально-дослідна ділянка. Це те робоче місце для них, де в процесі дослідницької роботи, учні можуть навчитися спостерігати, самостійно проводити нескладні дослідження, творчо вирішувати ряд завдань.

     Навчальні заняття на ділянці підвищують якість знань з сільськогосподарської праці і біології, озброюють дітей першими економічними знаннями, які вони можуть отримати під час розрахунків норм висіву насіння, внесення добрив, запланованих урожаїв, затрат праці і т.д. Ділянку також можна використати для виготовлення  натурального роздаткового матеріалу, вирощування овочів, плодів та ягід для шкільної їдальні.

     Навчально-дослідна ділянка створюється  у загальноосвітніх школах І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, школах-інтернатах усіх типів для проведення в І-ХІ (ХІІ) класах занять з трудового навчання, уроків природознавства, біології, організації суспільно-корисної праці, позакласної юннатівської, дослідницької, природоохоронної роботи. В кожній школі залежно від місцевих умов і кількості учнів для навчально-дослідної роботи в постійне користування відводиться земельна ділянка площею від 0,5 до 5,0 га і більше, на яку дирекції згідно з вимогами діючого законодавства слід отримати в місцевому органі влади Державний акт на право постійного землекористування. Закріплена за школою ділянка повинна бути на добре освітленому сонцем місці, мати міцну дерев’яну або металеву огорожу, джерело водопостачання (водопровід, колодязь, ставок) і прилягати безпосередньо до будинку школи, що дає можливість не порушувати розклад занять, витрачати мінімум часу на  перехід дітей до ділянки для виконання практичних робіт.

     На шкільній навчально-дослідній ділянці  організовуються відділи у відповідності з вимогами п.7,8 діючого Положення  про НДЗД.

     Навчально-дослідна ділянка сільської школи площею 0,5га може мати таке  планування: відділ польових культур – 1200кв.м, колекційний – 350кв.м, відділ лікарських рослин – 200кв.м; зоолого-тваринницький відділ – 100кв.м; початкових класів – 300кв.м; закритий ґрунт – 120кв.м.;    “зелений клас” – 300кв.м;  географічний (метеорологічний) майданчик – 100кв.м.

     Навчально-дослідна ділянка міської школи з мінімальною площею 0,5га може мати таке планування: колекційний відділ – 200кв.м; квітниково-декоративний відділ – 300кв.м, при більшій площі створюється дендрологічний відділ, “зелений клас”, відділ лікарських рослин, при наявності умов – теплиця. 

     При плануванні ділянки не слід дотримуватися стандартів, а залежно від її розмірів, конфігурації, можливостей водопостачання і контингенту учнів потрібно педагогічно обґрунтовано і агрономічно правильно розташувати всі відділи і будівлі. З метою правильного використання земельної площі, підвищення родючості ґрунту, раціональної боротьби з бур’янами і одержання високих урожаїв у всіх основних відділах пришкільної ділянки необхідно організувати сівозміни.

     Навчально-дослідна ділянка повинна мати  насамперед пізнавальне і виховне значення. Тому до організації ділянки і постановки роботи на ній слід залучити  весь учительській і учнівський колектив школи, батьківський комітет. Дирекції школи разом із завідувачем земельною ділянкою  потрібно ретельно продумати та спланувати  використання ділянок:  яку площу займе кожний з її відділів і кожна культура у відділі, де будуть розміщені  навчальні і допоміжні приміщення та інше.

     Все це відмічається в загальному плані ділянки, який слід виготовити у відповідному масштабі. 

     Складається тематичний план дослідної роботи  на ділянці, розміщення дослідних ділянок для класів і гуртків юннатів, графік роботи учнів в літній період, потреба в інвентарі, насінні і посадковому матеріалі, добривах і т.д.

     План роботи на навчально-дослідній ділянці як складова частина  плану навчально-виховної роботи школи розглядається на педагогічній раді і затверджується директором.

     2. Гербарій лікарських, технічних, кормових рослин. 

     3. Колекцію лікарської сировини.

     4. Роздатковий матеріал і гербарій по морфології рослин.

Організація та зміст роботи на селекційно-генетичній ділянці

     Робота на селекційно-генетичній ділянці дає можливість на практиці ознайомити старшокласників з основними методами селекції і генетики, законами спадковості і мінливості, біологічними особливостями самозапильних та перехреснозапильних рослин, оволодіти методикою схрещування, одержувати гібриди та чисті лінії, проводити гібридологічний аналіз, масовий та індивідуальний добір перспективних форм на окремих групах рослин, пояснити закон гомологічних рядів М.І.Вавілова, продемонструвати явище гетерозису.

     Селекційно-генетична ділянка поділяється на відділки: колекційний; гібридизації; розмноження гібридних форм; масового та індивідуального добору.

     Колекційний відділ. Вивчають вихідні батьківські форми (сорти), які будуть використані для схрещування, на предмет їх чистосортності та тривалості фаз розвитку (особливо початку та кінця цвітіння), знайомлять учнів з морфологічними ознаками мутантних та поліплоїдних форм (сортів); найважливішими видами дикоростучих та культурних рослин – представниками генетичних центрів.

     Відділ гібридизації. Вирощують вихідні батьківські сорти (форми), що в цей рік будуть використані для схрещування, знайомляться з технікою схрещування, проводять міжсортову та міжвидову гібридизацію, спостерігають за ростом і розвитком гібридів, збирають гібридне насіння, ведуть журнал фенологічних спостережень,  виготовляють етикетки та ізолятори. Користуючись необхідними  інструментами, приладами та обладнаннями (мікроскопи, ексікатори, термостати, пінцети, запилювачі, бюкси, чашки Петрі та інші) набувають певних умінь та навичок.

     Відділ розмноження гібридних форм. Вирощують з метою розмноження гібриди першого (F1) та другого (F2) покоління, які мають цінні господарські ознаки. Залежно від мети дослідів, у другому поколінні гібридів, проводиться аналіз успадкування ознак при моно-, ди-, полігібридних схрещуваннях та міжвидової гібридизації. По кожній комбінації схрещувань (варіанти) вибирають константні, перспективні форми, робота з якими буде продовжуватися в наступні роки до отримання чистого генетичного матеріалу.

кожною  ланкою закріплюють окрему групу рослин: олійні, овочеві, прядильні, лікарські, кормові, ефіроолійні. Вивчаючи біологічні особливості і агротехніку вирощування рослин в колекційному відділку, доцільно заносити відомості про ці рослини у спеціальні картки.

Зразок однієї з карток

Картка №1

     Видова назва рослин                      Фізаліс мексиканський

     Родина                                             Пасльонові

     Біологічні особливості       Однорічна трав’яниста рослина. Стебло

                                                 розгалужене, заввишки 50-80см, корінь

                                                 стрижений, квітки жовті, поодинокі, плід–  

                                                 ягода.

     Корисні властивості         Фізаліс – малопоширена овочева рослина. У  їжу використовують ягоди, з яких готують  ікру, овочеві салати, варення.    Ягоди містять 28-30 мг/100г вітаміну С, до 5% цукру, яблучну та

                                                 лимонну кислоти. Плоди дуже  добре                                         

                                                 зберігаються на протязі 2-3 місяців.

                                                Фізаліс – теплолюбна рослина, сприятлива

                                                 температура для нормального росту і

                                                 розвитку -25-30ºС. Насіння висівають,

                                                 коли температура ґрунту досягає 10-12ºС,

                                                 приморозки не витримує. Може рости на

                                                 чорноземних, супіщаних та інших ґрунтах,

                                                 багатих органічною речовиною.

                                                 Спосіб висівання - широкорядний,

                                                 за схемою 50х30 або 45х45см.

             Глибина залягання насіння 1,0-1,5см.                     

Агротехніка вирощування

і вимоги до умов життя

     Наслідки роботи  в колекційному відділку учні оформляють у щоденниках, а також виготовляють різноманітні наочні посібники, які використовуються для унаочнення відповідних тем курсу біології.

     Зібравши різноманітний матеріал з колекційних ділянок, протягом літа учні можуть виготовити:

     1. Колекції насіння лікарських, технічних, овочевих, кормових та інших рослин.

ПЛАН

РОБОТИ НА ШКІЛЬНІЙ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ

     _______________________________школи

     _______________________________району

     _______________________________області

     на 200__рік

     1.Мета і основні завдання роботи на шкільній  навчально-дослідній земельній ділянці.

     2. Загальна площа навчально-дослідної земельної ділянки, розподіл території.

     3. Навчально-дослідна робота за програмами з природознавства біології, трудового навчання з гуртком юннатів за такою формою.

Відділ навчально-дослідної ділянки

Час і місце роботи

Площа ділянки

Зміст і форма роботи

Тема і схема досліду

Хто виконує роботу (клас, ланка, гурток)

Зв’язок з програмою

Яких практичних умінь і навичок  набувають діти

Примітка

     4. Зв’язок з місцевим КСП, фермерським господарством, науково-дослідними закладами, вченими.

     5. Організація роботи на навчально-дослідній земельній ділянці в навчальний час та під час літніх канікул.

     6. Необхідне обладнання та інвентар для роботи  на навчально-дослідній земельній ділянці – всього в т.ч.:

          а) наявне;

          б) необхідно придбати.

     7. Потреба в посівному та садивному матеріалі та добривах.

     8. Плановий врожай сільськогосподарських культур та реалізація продукції.

     9. Оформлення наслідків роботи на ділянці.

     10. Підбиття підсумків роботи.

     З метою належної організації роботи учнів на  земельній ділянці директор школи видає відповідний наказ в якому конкретизуються обов’язки працівників та напрямки їх діяльності за рекомендованим зразком.

НАКАЗ

     по__________________ЗОШ І-ІІІ ступенів

     від “____”___________200__року   №____

     Про організацію роботи з учнями

     на шкільній навчально-дослідній

     земельній ділянці

     Згідно діючого Положення про навчально-дослідну земельну ділянку закладів освіти, затвердженого наказом Міносвіти України від 01.11.1995 року №307 та з метою раціонального використання шкільної землі і належного рівня організації з учнями навчально-виховного процесу, еколого-натуралістичної, дослідницької та природоохоронної роботи, формування у них екологічної культури і бережливого ставлення до навколишнього середовища

НАКАЗУЮ:

1.       Призначити завідувачем навчально-дослідної земельної ділянки школи вчителя П.І.Б. _______________________________ встановивши йому щомісячну доплату за виконання цих обов’язків в розмірі _______ грн.

2.       Згідно з рішенням педради від “_____” _________200__року затвердити план роботи та фінансово-господарський кошторис навчально-дослідної земельної ділянки на 200__-200__ навчальний рік.

3.       Класним керівникам організувати активну участь школярів у виконанні запланованих робіт на закріплених за ними земельних ділянках (доцільно вказати, які класи, земельні площі, с/г культури, в яких відділах ділянки вони розміщені).

4.       Завідувачу ділянкою і вчителям, залученим до керівництва заняттям  та працею учнів на навчально-дослідній земельні ділянці, забезпечити належне дотримання ними правил  техніки безпеки і санітарно-гігієнічного режиму, безпечну експлуатацію інвентаря та обладнання.

     Клас дводольних.

     1. Родина Капустяні. Культурні види – капуста (білокачанна, червонокачанна, цвітна, броколі, кольрабі, брюсельська та ін.; гірчиця (листкова, біла, чорна).

            Дикоростучі – свиріпа звичайна, сверба та східна (грицики).

            З квітів – алісум однорічний та багаторічний.

     2. Родина Розові: культурні види – троянди, малина, суниці садові; дикоростучі – шипшина, суниці лісові, приворотень та ін.

     3. Родина Бобові. Культурні види – квасоля, сочевиця, нут, кормові боби, соя, горох, вика; дикоростучі – конюшина лучна, буркун білий і жовтий, люцерна синя і жовта, чина лучна та ін.

     4. Родина Пасльонові. Культурні види – різні сорти помідорів, картоплі, фізаліс, перець, баклажани; дикоростучі – дурман, паслін, із квіткових – петунія, тютюн пахучий та ін.

     5. Родина Айстрові. Культурні види – салат, соняшник, скорцонера, сафлор та ін.; із дикоростучих – цикорій звичайний, ромашка, волошки польові та ін.

     Клас однодольних.

     1. Родина Злакові. Культурні види – різні сорти пшениці, вівса, ячменю, проса, кукурудзи; дикоростучі – вівсюг звичайний, костриця безоста, тимофіївка та ін.

     2. Підклас Ліліїди. Включає рослини з підземними органами, що запасають поживні речовини (цибулини, бульбоцибулини, кореневища, кореневі бульби), які традиційно відносили до родини Лілійних. Культурні види – цибуля ріпчаста, багаторічні види цибулі – батун,  шнітт, шалот та ін.; часник, спаржа лікарська; дикоростучі – купина лікарська, конвалія.

    Велике значення має правильний етикетаж колекційного відділку. На етикетці  розміром 40х25см зазначають назву ділянки і площу. Менші за розміром етикетки (30х20 см) використовують для позначення окремих розділів колекційної ділянки. Такого розміру  етикетки використовують для позначення дослідів, що проводяться у колекційному відділку з написом: культура, сорт, тема досліду, виконавці. На етикетках розміром 15х10см вказують назви окремих родин, видів.

     Бажано, етикетки фарбувати однаковою олійною фарбою.  Написи найкраще робити чорною фарбою.

     Робота учнів в колекційному відділку проводиться у вигляді екскурсій, практичних занять окремими ланками (по 5-6 чоловік). За

     2) лікарські рослини;

     3) овочеві рослини (коренеплоди, бульбоплоди, цибулини, бобові, багаторічні овочі та ін.);

     4) кормові рослини (злакові й бобові трави, кормові коренеплоди тощо);

     5) корисні дикоростучі рослини, які вводяться в культуру.

     В межах кожної групи рослини розміщують в залежності від їх  життєвої форми. Наприклад, спочатку багаторічні, потім дворічні, а після однорічні. Бажано, щоб рослини однієї групи займали окремий блок. Найбільше рослин, як правило, має група овочевих культур, тому в цій групі рекомендується висаджувати (розміщувати) рослини по родинах, щоб на  прикладі даної групи можна було б вивчати класифікацію квіткових рослин.

     Якщо в колекції вивчається багато сортів однієї культури, то через кожні 10 зразків висівається районований сорт в якості контролю. Районований сорт підбирається у відповідності з життєвою формою, групою стиглості та іншими біологічними особливостями сортів, що вивчаються (ранні сорти вивчаються в порівнянні з районованими ранніми, пізні – з пізніми. Або листкові сорти з листковими, качанні – з качанними; озимі – з озимими і т.і.).

      Сівозмін у колекційному відділку не запроваджують. Через 2-3 роки змінюють розміщення окремих груп рослин або місце посіву рослин в межах групи, враховуючи їх потреби в поживних речовинах та вплив на структуру ґрунту.

     В зв’язку з тим, що рослини в колекційному відділку мають майже однакову висоту, їх висаджують так, щоб рослини одного виду не затіняли рослини іншого. Тому на першій  від оглядової доріжки ділянці висаджують невисокі рослини, на другій – вищі (в межах групи).

     Терміни посіву (посадки) культур залежить від їх біологічних особливостей.

     З представниками окремих родин (в межах навчальної програми ботаніки) учні ознайомлюються на ділянці систематики, яку закладають поруч, або в колекційному відділку. Ділянка систематики використовується також для збирання роздаткового матеріалу.

     На ділянці систематики вирощують рослини, які належать до  родин, що їх вивчають учні в 6 класі. З кожної родини бажано мати по 20-30 рослин культурних або дикоростучих видів. Подаємо примірний перелік рослин.

5.       Зобов’язати завідувача  господарством П.І.Б. __________ своєчасно придбати сільськогосподарський інвентар, необхідний для праці учнів і провести відповідний ремонт наявного.

6.       Контроль за виконанням наказу покласти на заступника по навчально-виховній роботі П.І.Б. _________________________.

Директор                                                     П.І.Б.________________

З наказом ознайомлені:

      Навчально-дослідна земельна ділянка  школи повинна мати паспорт встановленої форми:

ПАСПОРТ

     навчально-дослідної земельної ділянки ______________________

     ЗОШ________________ст.____________________________району

     завідувач ділянкою________________________________________

     має фах__________________________________________________

     педстаж__________________________________________________

1.      Площа дослідної ділянки _________________________________

а) розміщення ділянки – біля школи на відстані від школи;

б) благоустрій ділянки – ділянка огороджена, є окремий вихід;

(наявне підкреслити)

в) відділки ділянки:

польових культур ___________________(площа)

овочевих культур ___________________(площа)

плодово-ягідних культур _____________(площа)

квітково-декоративний _______________(площа)

колекційний ________________________(площа)

селекційно-генетичний _______________(площа)

зоолого-тваринницький _______________(площа)

(крільчатник, пташник, пасіка, акваріум, співучі птахи, дрібні ссавці, плазуни тощо, вказавши кількість) _____________________________

виробничий __________________________________________(площа)

дендрологічний _______________________________________(площа)

2.      Проведення дослідницької роботи:

Кількість дослідів _______________________________________________

-         кількість дослідів за завданням вчених ____________________________________________

    _____________________________________________________________

    _____________________________________________________________

(вказати прізвище вчених, вуз)

     передовиків с/г виробництва _____________________________________________________________

     _____________________________________________________________

(вказати прізвище, місце роботи)

3.      Закритий ґрунт:

парники_______________________________(кількість, площа)

теплиці________________________________(кількість, площа)

4.      Документація ділянки:

картотека ділянки_______________________________________

річний план роботи______________________________________

польовий журнал________________________________________

щоденники спостережень_________________________________

                                                                            (їх кількість)

5.      Позакласна робота на навчально-дослідній ділянці:

гуртки еколого-натуралістичного профілю: овочівників, рослинників, генетиків-селекціонерів, агрохіміків, садоводів, квітникарів, зоологів, акваріумістів, юних друзів природи, екологів та інші, вказати кількість наявних гуртків і в них учнів __________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

·        вивчення оптимальних строків висіву насіння цибулі-ріпки для одержання товарного врожаю.

Зміст роботи на колекційній ділянці

     Зміст роботи на колекційній ділянці визначається насамперед вимогами навчальних програм з біології і має на меті зміцнення знань учнів, прищеплення навичок роботи з рослинами, виховання глибокого інтересу до біології.

     Відповідно до програми учні вирощують на колекційній ділянці поширені та нові для даної місцевості овочеві, технічні, лікарські, кормові культури.

     Під час екскурсій, практичних занять, спостережень на колекційній ділянці учні ознайомлюються з різноманітністю рослин та їх значенням в народному господарстві, вивчають будову біологічні особливості, малопоширених в даній місцевості культур і сортів. Це розвиває спостережливість, пізнавальні здібності учнів, сприяє поглибленню і розширенню знань з біології.

     Цікавою формою роботи на колекційній ділянці є перенесення корисних дикоростучих рослин з дикої флори у культуру, акліматизація рослин. Саме ця робота збагачує знання учнів, допомагаючи їм зрозуміти теорію походження культурних рослин.

     У процесі фенологічних спостережень на колекційній ділянці, в асортимент якої входять однорічні, дворічні і багаторічні рослини, поглиблюються і  зміцнюються знання учнів про ці рослини.

     Тривалі фенологічні спостереження, зокрема, за процесом цвітіння, запилення, поширення плодів і насіння, що проводяться на колекційній ділянці, викликають інтерес в учнів, який ще більше зростає при вивченні нових сортів сільськогосподарських культур. Після  вдалого вирощування їх на невеликих ділянках учні переносять посіви  на поля сівозміни шкільної навчально-дослідної ділянки.

     Найкращою формою для колекційного відділу є прямокутник з центральною дорогою завширшки 1м. По обидва її боки розташовують ділянки розміром від 1 до 5м², на кожній з яких висаджують один вид рослин.

     Ділянки відокремлюють одну від одної доріжками завширшки 30см. Усі рослини у колекційному відділку розташовують групами за принципом їх народногосподарського застосування, а саме:

     1) технічні рослини (прядильні, олійні, фарбувальні і т.д.);

Помідори	0,3-0,4	1-2
Часник	6-8	7-8
Горох	15-18	5-6
Квасоля	8-14	5-6
Салат	1,0	1-1,5
Гірчиця листкова	5-6	0,5
Кріп	2-2,5	2-3
Шпинат	3-4	1-1,5
Петрушка	3-5	1,5-2
Огірки	0,6-0,8	2-3
Кабачки, патисони	0,3-0,4	4-5
Гарбуз, кавун, диня	7-8	7-8
Морква	1,5-2	1,5-2
Щавель	1-1,5	1-1,5

    

З овочевими рослинами доцільно закладати такі досліди:

·        загартування пророслого насіння або розсади (огірки, томати);

·        розмноження картоплі різноманітними способами (вічками, паростками, вершками);

·        способи посіву і посадки (всі овочеві);

·        мульчування ґрунту (цибуля, морква);

·        внесення добрив, проведення підживлення (всі культури);

·        проведення поливу (всі культури);

·        пасинкування (помідори);

·        вивчення впливу довготривалості дня (редис, салат);

·        вивчення нових сортів і сортів різних овочевих рослин;

·        вплив спільного вирощування бобових і злакових трав;

·        вплив підживлення на врожай помідорів, капусти;

·        вплив прогрівання насіння на врожай огірків;

·        визначення впливу площі живлення і оптимальної густоти висаджування на врожай помідорів;

·        вплив передпосівного загартування насіння на врожай моркви;

·        вплив строків висівання на врожай моркви і столових буряків;

·        обробка насіння помідорів соком алое;

·        визначення строків посіву салату  (шпинату, кропу) для забезпечення конвеєрного виробництва продукції;

     6. Матеріальна база для роботи на навчально-дослідній ділянці

                   (наявність малогабаритної техніки, трактор та інше)

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

     М.П.                                                               Директор школи

Методика

проведення дослідів на навчально-дослідній земельній ділянці

     Однією з умов успішного проведення дослідницької роботи у школі є правильна підготовка і організація учнівського колективу.

     Завідуючий навчально-дослідною земельною ділянкою згідно з планом роботи на НДЗД розробляє тематику дослідів  для кожного класу, або гуртка юннатів і обговорює її з учнями.

     Колективно розробляють робочий план досліду і розпочинають ведення щоденника дослідницької роботи.

Щоденник дослідницької роботи

     учнів_______________________класу____________________школи

     ____________________________________________________району

     ____________________________________________________області

    по досліду (тема)

    200__рік

    Щоденник може бути складений за такою формою:

1.      Особистий склад ланки.

2.      Культура.

3.      Сорт.

4.      Тема досліду.

5.      Мета досліду.

6.      Схема досліду, площа.

7.      Місце проведення досліду.

8.      Характеристика рельєфу і ґрунту.

9.      Характеристика культури.

10.   План агрозаходів.

11.  Щоденний облік роботи.

12.   Схема фенологічних спостережень.

13.   Наслідки досліду.

14.   Висновки.

     Перед закладанням досліду потрібно провести заняття на тему: “Методика закладання і проведення польового досліду” і ознайомити юннатів з поняттями: дослідна ділянка, облікова площа, захисна смуга, повторність досліду, варіанти досліду, виключка.

      Польовий дослід – це дослідження життя рослин в польових умовах на спеціально відведених ділянках для встановлення кількісного впливу умов або прийомів вирощування на врожай сільськогосподарських рослин та його якість. Польовий дослід повинен бути точним і достовірним. Під точністю розуміють ретельне додержання всіх правил методики і агротехніки закладання і проведення досліду, виконання всієї програми спостережень і досліджень. Польовий досвід повинен відповідати принципу єдиної відмінності. Наприклад, якщо поставлено завдання вивчити строки посіву, то варіанти досліду відрізняються тільки строками посіву:  усі інші умови (обробіток ґрунту, якість насіння, строки сівби і норми висіву, догляд за посівами тощо) в усіх варіантах мусять бути однаковими і проводитись в один день.

     Правильно проведені польові досліди дають необхідні результати, які можуть широко використовуватись для розробки й наукового обґрунтування різних агротехнічних прийомів. Усі практичні рекомендації щодо вирощування сільськогосподарських культур ґрунтуються головним чином на результатах польових дослідів.

     Дослідна ділянка – це частина поля, виділена для проведення досліду. Від правильного вибору дослідної ділянки в значній мірі залежать точність досліду і достовірність його результатів. Бажано, щоб ґрунт ділянки був однорідним і типовим для даної місцевості.

     Рельєф повинен бути рівним, бо з нерівністю рельєфу пов’язана і різниця у родючості ґрунту. Не слід закладати досліди на ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод, поблизу шляхів, ярів тощо.

     Захисна смуга – частина дослідної ділянки, яка захищає посіви від зовнішніх  впливів сусідніх ділянок, пошкоджень рослин. На шкільній

ботанічних родів, родин, вони з районів з неоднаковими кліматичними умовами, тому відзначаються широким діапазоном біологічних особливостей і мають  різних шкідників і хвороби.

     При вирощуванні овочевих культур  слід дотримуватись сівозміни. При обробці більшості овочевих культур протягом вегетаційного періоду ґрунт на ділянці неодноразово розпушується і структура його руйнується. Тому в овочеву сівозміну необхідно вводити культури, які відновлюють структуру і родючість ґрунту. Такими культурами є багаторічні трави.

     Можна запропонувати для зразка семипільну травопільну і овочеву сівозміни:

     1. трава 1-го року;                                         1. капуста рання;

     2. трава 2-го року;                                        2. огірки, помідори;

     3. капуста й інші хрестоцвіті;                        3.помідори, огірки;

     4. помідори, огірки;                                       4. цибуля;

     5. цибуля, морква;                                         5.столовий буряк, морква;

     6. коренеплоди;                                             6. кормовий буряк;

     7. картопля.                                                   7. цукрова кукурудза.

Попередники овочевих культур і картоплі    

Культура	Попередник
Капуста	огірки, овочеві, бобові культури, цибуля, картопля, помідори
Помідори	огірки,  овочеві, бобові культури, цибуля, капуста
Огірки	бобові, овочеві культури
Цибуля	рання картопля, огірки, горох, ранні помідори
Столові коренеплоди	огірки, кабачки, рання картопля, капуста
Баклажани, перець	огірки, цибуля, капуста
Картопля	капуста, огірки, цибуля, овочеві бобові культури, коренеплоди

Норми висіву та глибина загортання насіння овочевих культур

Назва культури	Норма висіву насіння (г/м²)		Глибина загортання насіння (см)
Капуста	0,2		2-3
Цибуля	07,-0,8		1-1,5
Столовий буряк	2,0		2-3
Горох		Озима пшениця, кукурудза, цукрові буряки
Кукурудза		Озимина, зернобобові, картопля, люпин, цукрові буряки
Цукровий буряк		Озима пшениця, посіяна після багаторічних трав на один укіс
Картопля		Озимина, однорічні та багаторічні трави, бобові та баштанні культури
Льон		Озима пшениця, баштанні і зернобобові культури, кукурудза, картопля

З польовими культурами рекомендується провести такі досліди:

·        вплив площі живлення на ріст, розвиток і урожай польових рослин;

·        вплив добрив і підживлень на ріст, розвиток і урожай польових рослин;

·        вплив на ріст, розвиток і урожай польових рослин глибини загортання насіння, норм висіву або строків посіву;

·        вплив способів і строків посіву, передпосівної обробки насіння на ріст, розвиток і урожай польових культур;

·        вплив додаткового запилення на урожай соняшника (кукурудзи, жита);

·        сортовивчення найважливіших польових культур;

·        вирощування найважливіших польових культур та застосування високої агротехніки;

·        вплив попередників на урожай озимої пшениці та інші.

Відділок овочевих культур

     Головне місце у відділку овочевих культур повинні займати найважливіші посіви районованих та перспективних сортів, що вирощуються розсадним та безрозсадним способом. Учні знайомляться з різноманітністю овочевих культур (видовим та сортовим складом), агротехнікою їх вирощування.

     В цьому відділку основні овочеві рослини треба вирощувати в умовах як відкритого, так і закритого ґрунту. Цей відділ доцільно розмістити поблизу від джерела водопостачання, тому що для одержання гарантованих врожаїв більшість овочевих культур потребує регулярних поливів. Овочеві культури відносяться до різних

ділянці ширина захисної смуги для зернових культур з повздовжньої сторони 5-6 рядків і з поперечної 50-70см, для просапних культур – відповідно 2-3 рядки (50-70см). Урожай із захисної смуги збирають окремо і до загального врожаю з дослідної ділянки не включають.

     Варіанти досліду. У кожному досліді обов’язково повинен бути варіант, з яким порівнюють прийоми і фактори, що вивчають. Цей варіант називають контрольним або просто контролем (у сортовипробуванні контрольний сорт називають стандартом).

     Варіант і ділянка – поняття різні. Кожний варіант містить стільки ділянок, у скількох повторностях закладено дослід.

     Повторність досліду. Щоб домогтися більшої достовірності результатів, дослід потрібно повторити 2-3 рази і більше. Урожай збирають і обліковують окремо з кожного варіанта в усіх повторностях і виводять середнє арифметичне.

     Виключка – це площа, яка випадає з обліку із загальної площі облікової ділянки через об’єктивні причини (вимерзання, вимокання тощо).

     Форма і розмір дослідної ділянки.  Точність досліду залежить від форми ділянки і її розміру. При однакових розмірах видовжена ділянка повніше охоплює строкатість родючості ґрунту, ніж квадратна. Отже, при видовжених формах ділянок підвищується і точність досліду. Крім того, на такій ділянці зручніше виконувати агротехнічні заходи.

     Площі ділянки для одного варіанта визначають, враховуючи  піддослідну культуру, вимоги до точності досліду, наявність вільної площі, виходячи з того, що чим більша площа живлення рослини, тим більшою повинна бути і площа ділянки.

     На шкільній ділянці для навчально-польових дослідів розміри ділянки можуть бути: 10-20м² для зернових культур, 15-25м² - для просапних.

     Етикетування дослідної ділянки.

     Розмір етикеток для дослідів має бути 30х20см з таким змістом: назва культури, сорту, тема досліду, виконавці; для варіантів – 15х10см із зазначенням номера варіанта і змісту.

     Етикети фарбують однаковою олійною фарбою, написи краще робити чорною лаковою фарбою.

     Фенологічні спостереження під час проведення дослідів.

     У навчально-дослідній роботі велику роль відіграє систематичне ведення фенологічних спостережень. Спостереження за різними фазами росту і розвитку піддослідних рослин дають можливість юним дослідникам краще пізнати біологічні особливості сільськогосподарських рослин, допомагають зрозуміти вплив як усього комплексу агротехнічних заходів, так і дію досліджуваного фактора на рослини.

     У процесі фенологічних спостережень потрібно врахувати зміну умов зовнішнього середовища, в якому перебувають рослини протягом вегетаційного періоду. Тому, поряд з фенологічними, слід вести й метеорологічні спостереження.

     Мета фенологічних спостережень полягає в тому, щоб за  зміною зовнішніх ознак встановити процес розвитку рослин. Ще до початку фенологічних спостережень юннати знайомляться з фазами росту і розвитку рослин і складають план (схему) спостережень. Для цього відмічають час сівби і строки настання основних фаз вегетації сільськогосподарських рослин.

     Прийнято відмічати початок фази і повну фазу. Початок фази відмічають, коли в фенофазу вступило 10% рослин, а повну – 75% рослин. Кількість рослин, які вступили у фазу, визначають підрахунком або візуально.

     У окремих груп сільськогосподарських рослин відмічають такі фази вегетації:

      озимі культури (пшениця, жито, ячмінь) – поява сходів, кущіння, відновлення вегетації навесні, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, стиглість зерна (молочна, воскова і повна);

     ярі зернові культури (пшениця, ячмінь, овес, просо, сорго, рис) – сходи, кущіння, вихід у трубку, розгортання п’ятого листка, колосіння (викидання суцвіть), цвітіння (не відмічають у ячменю, проса, сорго) молочна, воскова і повна стиглість зерна;

     зернобобові культури (горох, соя, чина, сочевиця та ін.) – сходи, поява третього справжнього листка, утворення суцвіть (бутонізація), цвітіння, достигання насіння;

     кукурудза – сходи, поява третього листка, кущіння (поява пасинків), викидання суцвіття, цвітіння чоловічих і жіночих квіток, молочно-воскова і повна стиглість зерна;

     гречка – сходи, розгортання першого листка, утворення суцвіть, цвітіння, достигання зерна;

     соняшник – сходи, утворення 1-2-ої пари справжніх листків, утворення суцвіть, цвітіння, достигання зерна.

     У овочевих культур методикою досліджень прийнято відмічати такі фенофази:

         Всі польові культури розміщують у сівозміні з урахуванням їх біологічних і морфологічних особливостей та максимальної потенційної продуктивності. На полях сівозмін висівають насіння районованих та перспективних сортів польових культур. Всі ділянки сівозміни повинні бути рівними по площі, бажано прямокутної форми.

     Розроблена сівозміна повинна бути мобільною, щоб при постійній кількості ділянок та їх розмірах можна було заміняти культури та вводити інші.

     Примірна схема чергування сільськогосподарських культур в польовій сівозміні:

     1. Багаторічні трави                                1.Зернобові

     2. Озима пшениця                                  2. Озимі

     3. Цукрові та кормові буряки                  3. Картопля  

     4. Кукурудза                                             4. Просо

     5. Зернові культури                                 5. Яра пшениця

     6. Озиме жито, гречка                            6. Кукурудза на корм

     7. Картопля                                             7. Озимі

     8. Ярі трави                                             8. Цукрові буряки

Ротаційна таблиця польової сівозміни (див. додаток1).

Попередники основних польових культур

Культура	Попередники
Озима пшениця	Зайняті пари, кукурудза на зелений корм, баштанні культури, багаторічні бобові трави, горох, рання картопля
Озиме жито	Люпиновий пар, рання картопля, льон-довгунець, зернобобові, кукурудза на зелений корм, зайнятий пар віко-вівсяною сумішшю, озима пшениця, батат, трави, горох
Ярі зернові	Цукрові буряки, картопля, кукурудза, зернобобові культури
Просо	Зернові озимі, бобові культури, картопля, кукурудза, зернобобові культури
Гречка	Озимина, бобові, однорічні трави, кукурудза, картопля, льон, люпин на зерно і зелене добриво,  конюшина

     V. План агротехнічних заходів.

     VІ. Поле №2 і усі наступні поля оформляються  так, як поле №1.

      Польовий журнал ведеться окремо по польовій, овочевій  сівозмінах і по сівозміні плодово-декоративного розсадника та шкілки і розрахований на весь період ротації полів.

     Між полями сівозміни роблять доріжки в 1 м завширшки і центральну дорогу шириною 2м. Кожне поле сівозмін нумерують і виставляють на ньому номерний знак.

Сівозміни

    Для одержання високих і сталих врожаїв потрібно щорічне чергування вирощуваних у певному порядку культур на полях, що найкраще забезпечити введенням правильної сівозміни. Агротехнічне значення сівозміни полягає в тому, що кожна культура має оптимальні умови росту і водночас сама є найкращим попередником для наступної, підвищується родючість ґрунту і в ньому не накопичуються шкідники й збудники хвороб.

     Чому ж умови живлення рослин у сівозміні кращі, ніж за беззмінної культури? Пояснюється це тим, що різні рослини мають певні особливості ґрунтового живлення. Потреба в поживних елементах залежить від виду рослин та їх врожайності. Наприклад, зернові культури використовують більше фосфору, картопля і цукрові буряки – калію, а бобові – кальцію. Бобові збагачують ґрунт на азот, тому висіяні після них рослини потребують меншої кількості азотних добрив.

     Правильне чергування культур сприяє зменшенню кількості бур’янів, шкідників та запобігає захворюванню рослин. Більшість збудників хвороб передається через ґрунт і уражені післязбиральні рослинні рештки.

     Тому овочеві рослини слід розміщувати на ділянці так, щоб вони поверталися на попереднє місце не раніше, як: капуста – через 7 років, гарбузові – через 5-6 років, помідори, картопля, цибуля і бобові – через 3-4 роки. 

     У польовій і овочевій сівозміні вирощують основні сільськогосподарські культури даної зони, а також малопоширені культури.

     Капуста – поява сходів, утворення 1, 3, 5-го листків, висаджування розсади у відкритий ґрунт, утворення розетки, зав’язування головок, технічна стиглість.

     Пасльонові (помідори, баклажани, перець) – висівання в парники, пікірування розсади, утворення 2-3 пар справжніх листків, висаджування розсади у відкритий ґрунт, бутонізація, початок цвітіння, масове цвітіння,  зав’язування плодів, поява поодиноких плодів бурої стиглості, час першого і останнього збирання врожаю, засихання бадилля.

     Гарбузові (огірки, гарбузи, кабачки, кавуни, дині) – сходи, розгортання 1 і 3 справжніх листків, утворення бокових пагонів, бутонізація, цвітіння, зав’язування плодів, достигання.

     Коренеплоди (цукрові, кормові, столові буряки, турнепс,  морква та ін.) – сходи, фаза вилочки, поява другої пари справжніх листків, початок потовщення кореня, змикання міжрядь, утворення коренеплодів, пожовтіння нижніх листків, технічне достигання.

     Картопля – сходи (перші і масові), бутонізація, цвітіння (початок і кінець), в’янення бадилля, технічне достигання.

     Цибуля, часник – висівання, поява сходів, утворення цибулин, вилягання пера, збирання врожаю.

     Протягом вегетаційного періоду потрібно визначати густоту стояння рослин, висоту рослин на дослідний і контрольній ділянках, а також підібрати рослини для гербарію у різні фази розвитку.

     Особливо важливим і необхідним елементом дослідницької роботи є знання і свідоме виконання, дітьми вимог, правил техніки безпеки, дотримання норм виробничої санітарії і особистої гігієни.

Основні правила безпеки сільськогосподарської праці

     1. Сільськогосподарські роботи належить виконувати в зручному робочому одязі, у вільному взутті, головному уборі.

     2. Сільськогосподарський інвентар потрібно переносити робочою частиною вниз, а після роботи приводити в порядок і класти в інвентарну повітку підсобного приміщення.

     3. Колючі і ріжучі інструменти (садові ножі, секатори) необхідно тримати робочою частиною у напрямку від себе.

     4. Роботи виконувати у рукавицях. Добрива і розчини готувати в гумових рукавицях.

     5. Після роботи добре вимити руки з милом і насухо їх витерти.

     6. При догляді за тваринами суворо дотримуватися правил особистої гігієни. Для цього акуратно працювати, щоб гній, залишки корму не попадали на обличчя, одяг, взуття.

     7. Якщо нема потреби, не слід торкати тварин руками і ні в якому разі їх не дражнити.

     8. На фермі не можна шуміти, бігати, голосно розмовляти через те, що це може негативно  позначитись на продуктивності тварин.

     9. При вході на територію ферми продезинфікувати підошву взуття на килимку, просоченому спеціальним розчином, щоб не занести на ферму збудників заразних хвороб.

     10. Не можна підходити близько до працюючих машин і механізмів. Не торкатися до рубильників, вимикачів і оголених проводів.

     При цьому слід користуватись „Правилами безпеки під час трудового навчання й літніх практичних робіт учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів у сільськогосподарському виробництві”, зареєстрованими в Мінюсті України від 15.12.98р. №793/3233 та затвердженими наказом Держнаглядохоронипраці України від 16.11.98р. №219 ДНАОП 9.2.30-1.03.98р. /Інформаційний збірник МО України №10 1999р./

     Перед виконанням робіт вчитель зобов’язаний провести з дітьми інструктаж з техніки безпеки згідно з інструкціями, затвердженими директором школи і зробити відповідний запис у журналі обліку проведення інструктажів.

Організація та зміст роботи

відділів навчально-дослідної земельної ділянки

Відділок польових культур

     У відділку вирощуються в системі сівозмін найважливіші культури даної зони: зернові, просапні, кормові, технічні та інші культури. Учні в процесі дослідницько-практичних занять на ділянках відділку польових культур оволодівають способами вирощування сільськогосподарських культур, розширюють і закріплюють знання про основи рослинництва.

     Згідно з “Положенням про шкільну навчально-дослідну земельну ділянку” під польову сівозміну відводять площу 3000м² у середній школі і 2500м² у неповній середній школі. Відведену під сівозміну земельну ділянку потрібно розбити на окремі поля, кількість яких встановлюють відповідно до розробленої схеми сівозміни. Розмір одного поля приблизно 200-300м².

    Між  полями сівозміни роблять доріжки в 1м завширшки і центральну дорогу шириною 2м. кожне поле сівозміни нумерують і виставляють на ньому номерний знак.

     Оформляють польовий журнал дослідницької роботи в сівозміні.

Польовий журнал дослідницької роботи в____________________________________________________сівозміні

навчально-дослідної ділянки_______________________________школи

________________________________________________________району

_______________________________________________________області

     І. Ротаційна таблиця ___________________сівозміни

     ІІ. Загальні відомості

          1.Площа сівозміни

          2. Площа одного поля

          3. Рельєф

                 4. Механічний склад ґрунту

     5. Реакція ґрунту (РН)

ІІІ. 200___рік

ІV. Поле №1

      а) культура _______________

      б) сорт ___________________

      в) мета досліду:

Схема досліду	Площа	Попередник	Спосіб висівання	Час висівання	Фенологічні спостереження (за фазами розвитку) відповідно до кожної культури	Урожай
						ділянки	перерахунок на 1 га

     1.

     2.

     3.

Запитання 4. Як здійснюється оплата за завідування кабінетом, майстернею, дослідною ділянкою?

Відповідь:Згідно наказу МОН України № 102 від 15.04.93 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 р. за № 56 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти»
п. 41. Учителям, іншим працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, училищ фізичної культури, а також викладачам загальноосвітніх дисциплін професійно-технічних навчальних закладів за завідування навчальними кабінетами провадиться додаткова оплата в розмірі 10-13 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Конкретний розмір доплат установлюється керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом. (Абзац перший пункту 41 підрозділу В розділу V в редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 від 24.02.2005)
Учителям та викладачам допризовної підготовки за завідування кімнатою зберігання зброї, стрілецьким тиром провадиться додаткова оплата в розмірі 10 відсотків від ставки заробітної плати. (Пункт 41 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 471 від 11.06.2007)
Учителям та викладачам загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації за завідування спортивними залами провадиться додаткова оплата в розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати. (Пункт 41 доповнено абзацом п’ятим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 471 від 11.06.2007)
п. 43. Вчителям за завідування навчально-дослідними ділянками (теплицями, парниковими господарствами) провадиться додаткова оплата: у загальноосвітніх навчальних закладах I-II ступенів — у розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати, у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів — у розмірі 13 відсотків ставки заробітної плати, а в школах-інтернатах та спеціальних школах для дітей, які потребують особливих умов виховання, — 15 відсотків ставки заробітної плати. Доплата провадиться тільки при наявності ділянки розміром не менше 0,5 га протягом 9 місяців, а при наявності теплиці або парникового господарства доплата провадиться протягом всього року незалежно від того, чи є при школі навчально-дослідна ділянка. (Абзац перший пункту 43 підрозділу В розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 118 від 24.02.2005)
При наявності в штаті школи-інтернату агронома доплата вчителю за завідування навчально-дослідною ділянкою не провадиться.
п. 44. Учителям та іншим педагогічним працівникам, які проводять навчальні заняття з трудового навчання, за завідування кожною майстернею у загальноосвітніх навчальних закладах установлюється доплата в розмірі 15-20 відсотків ставки заробітної плати. Конкретний розмір доплат установлюється керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом. За завідування комбінованою майстернею (з обробки металу та деревини, обладнану в одному приміщенні) установлюється доплата в розмірі 20 відсотків ставки заробітної плати. (Абзац перший пункту 44 підрозділу В розділу V в редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 від 24.02.2005)
За виконання обов’язків майстра навчальних майстерень, в яких проводяться заняття з обслуговуючих видів праці (обробка тканини, кулінарія), доплата провадиться як за одну майстерню, незалежно від того, в скількох приміщеннях вона розташована.
У необхідних випадках допускається поділ однієї доплати за виконання обов’язків майстра навчальних майстерень між двома вчителями трудового навчання.